[рос. земная кора; англ. - earth crust; нім. Erdkruste; фр. croute terrestre; ісп. соrteza terrestre] - зовнішня тверда оболонка Землі, яка розміщена вище поверхні Мохоровичича і має потужність в середньому 35-40 км в межах континентів та 6-8 км в межах океанів. Виділена за швидкістю проходження сейсмічних хвиль. Основні типи: океанічна, континентальна (материкова), субконтинентальна, субокеанічна. Континентальна кора відрізняється від океанічної потужністю, структурою, генезисом. Наприклад, в океанічній корі відсутній гранітний шар. Породний склад кори залежить від її типу. Так, серед осадових порід континентальної кори переважають пісковики і глинисті сланці (до 80%), серед магматичних – граніти, базальти і габро серед метаморфічних – гнейси, кристалічні сланці, грануліти. В океанічній корі серед магматичних порід переважають базальти і габро. Осадові породи верхнього шару мають обмежену потужність. Найбільш розповсюдженими мінералами земної кори є польові шпати, піроксени, кварц, слюди, глинисті мінерали.
