Обсяги корисних копалин, виявлені і підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ корисних копалин. Підраховуються, як правило, в тонах (руда), кілограмах (золото), каратах (алмази), кубометрах (будівельні матеріали, газ) тощо. Розрізняють запаси руди, концентрату та корисного компоненту (металу). З 1997 р. в Україні використовують класифікацію запасів і ресурсів корисних копалин на основі міжнародного трипорядкового цифрового коду, який враховує промислове значення, ступінь техніко-економічного вивчення та ступінь геологічного вивчення. Всього виділено 9 класів З.К.К. За промисловим значенням З.К.К. розділяються на: балансові, умовно балансові та позабалансові; а також З.К.К., промислове значення яких не визначено. За ступенем техніко-економічного вивчення виділяють наступні групи З.К.К.: ГЕО-1 – з детальною геолого-економічною оцінкою; ГЕО-2 – з попередньою техніко-економічною оцінкою; ГЕО-3 з початковою техніко-економічною оцінкою. За ступенем геологічного вивчення запаси і ресурси корисних копалин розділяються на: розвідані (доведені) запаси; попередньо розвідані (ймовірні) запаси; перспективні ресурси; прогнозні ресурси. За попередньою класифікацією (1983-1997 рр.) З.К.К. поділялися на категорії А, В, С1, С2 залежно від детальності вивчення і оцінки.