[ісл. sandr від англ. sand – пісок] – форми водно-льодовикового акумулятивного рельєфу – слабохвилясті, горбкуваті рівнини, які розміщені перед зовнішнім краєм кінцевих морен. Належать до зовнішньої зони льодовикового комплексу. Складені шаруватими відсортованими відкладами талих льодовикових вод: галечниками, гравієм, пісками, які є продуктами перемивання морени. Формувалися в результаті з’єднання плоских конусів виносу талих вод. Розрізняють З. поодинокі, покривні та долинні. Поширені в Ісландії, Алясці, Прибалтиці, Білорусі, Польщі, Західному Сибіру, на Східноєвропейській рівнині. На території України покривні З. у вигляді смуг до 20-30 м заввишки поширені на Поліссі (на межиріччі Убідь-Ревна-Десна та Уж-Тетерів). Долинні З. поширені переважно біля пд. межі Дніпровського льодовика і пов’язані з улоговинами та долинами стоку талих льодовикових вод. На вододілах Тясмин-Інгулець, Сейм-Псел вони виражені плоскими поверхнями. Синонім – зандрові рівнини.