ЕОЦЕНОВА ЕПОХА

[від гр. eos – вранішня зоря, світанок; kainos – новий + epoche – зупинка, визначений час] – геохронологічний підрозділ, друга епоха палеогенового періоду, що охоплює відрізок геологічного часу 55-34 млн рр. тому, протягом якого сформувалися відклади еоценового відділу палеогенової системи. В межах Е.Е. в південному (Кримському) регіоні України виділяють бахчисарайський, сімферопольський, бодрацький, новопавлівський, кумський та альмінський віки, в Пн. Україні – канівський, бучацький та київський віки. Їм відповідають іпрський, лютетський, батонський та приабонський віки Міжнародної хроностратиграфічної шкали. Впродовж Е.Е. Атлантичний океан розширюється і заглиблюється, з’являються протоки між Австралією і Антарктидою, між Антарктидою і Пд. Америкою, в його пд. частині формуються глибоководні осадки. Поверхневий теплообмін океанічних вод поступився глибоководному. Наприкінці еоцену відбувається зіткнення континентальних брил Африки, Аравії та Індостану з Євразією, що супроводжується інтенсивними складчастими і насувними дислокаціями з утворенням тектонічних покривів (ша-р’яжів), впровадженням переважно гранітоїдних інтрузій. Е.Е. була однією з найтепліших в історії Землі. Тропічні умови запанували на значних просторах Євразії, Пн. і Пд. Америки, Африки і Австралії. Морські акваторії заселялися великими форамініферами (нумуліти, асіліни), колоніальними коралами, великими пелециподами і гастроподами, брахіоподами, вапнистим нанопланктоном та іншими типово тропічними формами. Формувалися товщі органогенних вапняків, берегові бар’єрні рифи. Середньорічна температура води в межах океану Тетіс становила 23-25⁰С. Посушливі (аридні) умови існували в межах Мексики, Цн. Америки, Пн. Америки і Середземномор’я. Вологі, типові тропічні умови у Пд. півкулі були характерні для півдня Америки, Африки, цн. частини Австралії та Н. Зеландії, а в Пн. півкулі – для США, Європи, Китаю, Кореї та Японії. Тут формувалися поклади вугілля (буре вугілля Зх. Європи, Дніпровського басейну), каоліну і бокситів (Український щит, Пд.-Зх. Європа). Рослинність Євразії була вічнозеленою, переважали фікуси, пальми, деревовидні папороті. Наприкінці Е.Е. в умовах повільного похолодання поступово звужувалися ареали теплолюбних організмів, зменшувалися масштаби евапоритоутворення і карбонатонакопичення. Середньорічні температури наприкінці Е.Е. у порівнянні з середнім еоценом знизилися на 5-6⁰С. В еоцені значно збільшується спільність птахів. Число родин ссавців подвоюється. Серед непарнокопитних з’являються перші конеподібні, носорогові, тапірові, серед парнокопитних – перші свиноподібні, предки верблюдів, оленеві. Наприкінці Е.Е. виникають перші хоботні. У морському середовищі розповсюджуються зубаті кити, з’являються нові різновиди кісткових риб.
Таблиця 1: Еоценова епоха у складі палеогенового періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)

Період	Епоха	Вік	Час, млн рр. тому
Палеогеновий	Олігоценова	Хаттський	28,1—23,03
		Рюпельський	33,9—28,1
	Еоценова	Приабонський	37,8—33,9
		Бартонський	41,2—37,8
		Лютецький	47,8—41,2
		Іпрський	56,0—47,8
	Палеоценова	Танетський	59,2—56,0
		Зеландськй	61,6—59,2
		Данський	66,0—61,6