[від гр. eos – вранішня зоря, світанок; pleistos – найчисельніший, kainos – новий] – нижній підрозділ плейстоценової епохи четвертинного періоду. Охоплює відрізок часу 2,6-1,0 млн рр. тому. Верхня межа еоплейстоцену проводиться по палеомагнітному епізоду Харамільо. За сучасною Міжнародною геохрологічною шкалою Е.Ф. відповідають гелазький і калабрійський віки. На початку плейстоцену (Е.Ф.) відбувається зміна клімату в бік похолодання, встановлюються стабільні гляціальні умови в Арктиці, змінюється склад морської мікробіоти. На території платформної України впродовж Е.Ф. виділяють (за схемою В.М. Веклича) 2 холодних льодовикових (березанський, іллічівський) і 2 теплих міжльодовикових (берегівський, крижанівський) етапи.