Величина потенціальної енергії, яка звільняється у вигляді кінетичної після розрядки напруги в осередку землетрусу і викликає коливання поверхні Землі. Розповсюджується у вигляді сейсмічних хвиль. Оцінюється в джоулях за формулою Б.Б. Голіцина (1862-1916), відомого російського сейсмолога: E=π2ρV(a/T)2, де V – швидкість розповсюдження сейсмічних хвиль; ρ – щільність порід; a – амплітуда зміщення; T – період коливань. Для визначення Е.З. необхідно використання сейсмографів. Порівняно слабкі землетруси вивільняють енергію близько 10 тис. кг/м, що достатньо для того, щоб підняти груз вагою 10 т на висоту 1 м. Цей енергетичний рівень приймається за нуль. Землетрусам, що мають у 100 разів більшу енергію відповідає рівень 1, ще в 100 разів си-льнішим землетрусам – рівень 2 (дві одиниці шкали) і так далі. Така шкала має назву „Шкала Ріхтера”, на честь відомого американського сейсмолога Ч. Ріхтера. Число в такій шкалі називається магнітудою і позначається М. Найсильнішими із зареєстрованих землетрусів мали магнітуду близько 9,5. Величина енергії, яка звільняється під час потужних землетрусів, в мільйони разів перевищує енергію атомної бомби, яку скинули на Хіросіму в 1945 р.