[від гр. doleros – оманливий * aнгл. dolerite; нім. Doierit; фр. dolerite; ісп. dolerita] – 1. Повнокристалічна крупно- і середньозерниста кайнотипна магматична порода, яка за складом відповідає базальту, але має характерну долеритову або офітову структуру. Текстура масивна, рідше миндалекам’яна. Складається переважно з основного плагіоклазу (лабрадору) і піроксену. В незначних кількостях присутні титаномагнетит, олівін, пірит, халькопірит, ільменіт; із акцесорних – апатит, циркон, гранат, рутил. Форми залягання: сили, дайки, штоки. Практично між базальтом і Д. часто важко провести межу. 2. Жильна (гіпабіссальна) кайнотипна порода основного складу, яка складена переважно клинопироксеном і основним плагіоклазом, за величою зерен проміжна між габро і базальтом. Має офітову структуру. Іноді Д. називають мікрогабро. Палеотипний Д. має назву діабаз. Використовується переважно як будівельний матеріал. З Д. викладений знаменитий Стоунхендж, побудований Воронцовський палац в Алупці (Крим).
