ДНІПРОВСЬКЕ ЗЛЕДЕНІННЯ

[від р. Дніпро] – середньоплейстоценове максимальне зледеніння Східноєвропейської платформи (250-170 тис. рр. тому). Назву запропонував у 1926 рос. геолог О.П. Павлов. Корелюється із зледенінням заале-1 (дрента) Пн. Європи; за альпійською шкалою відповідає рису-I. На Східноєвропейській рівнині льодовик просувався на південь двома язиками – долинами Дніпра та Дону. Дніпровський язик спустився до широти сучасного м. Дніпро, донський - до гирла р. Медведиці. В результаті Д.З. утворились льодовикові та водно-льодовикові відклади, гляціодислокації, характерні форми рельєфу (ози, ками, баранячі лоби тощо). В перигляціальній області під час Д.З. формувалися товщі лесових відкладів.
Рис. 1. Розповсюдження Дніпровського (риського) зледеніння на території Європи
Рис. 2. Льодовиковий покрив Антарктиди. Подібно виглядала поверхня північної та центральної частини Східноєвропейської рівнини під час Дніпровського зледеніння