[від р. Дніпро] – середньоплейстоценове максимальне зледеніння Східноєвропейської платформи (250-170 тис. рр. тому). Назву запропонував у 1926 рос. геолог О.П. Павлов. Корелюється із зледенінням заале-1 (дрента) Пн. Європи; за альпійською шкалою відповідає рису-I. На Східноєвропейській рівнині льодовик просувався на південь двома язиками – долинами Дніпра та Дону. Дніпровський язик спустився до широти сучасного м. Дніпро, донський - до гирла р. Медведиці. В результаті Д.З. утворились льодовикові та водно-льодовикові відклади, гляціодислокації, характерні форми рельєфу (ози, ками, баранячі лоби тощо). В перигляціальній області під час Д.З. формувалися товщі лесових відкладів.