[від гр. diatome – розчленування навпіл] – мікроскопічні жовтуваті водорості, зовнішня оболонка яких складається з двох (звідси й назва) кременистих половинок (гіпотеки й епітеки). Одноклітинні, зустрічаються колоніальні форми. Розповсюджені в океанах, морях, солонуватих і разноманітних прісних водоймах: стоячих (озерах, ставках, болотах тощо) і текучих (річках, струмках, зрошувальних каналах тощо). Розповсюджені також у грунті, утворюють численні угрупування в льодах Арктики и Антарктики. Діатомеї домінують у водних екосистемах над іншими мікроскопічними водорослями впродовж року. Вони численні як у планктоні, так і в перифітоні та бентосі. Стулки Д. нерозчинні в природних водах, тому вони на дні сучасних водойм формують кременисті діатомові мули. Викопні Д. утворюють потужні товщі діатомітів останні 150 млн. років (від ранньої крейди). Найбільш давні діатомеї знаходять у товщах порід морського походження ранньоюрського віку (близько 185 млн. рр. тому), хоча їх екологічне панування припадає на кайнозой (останні 66 млн. років). Прісноводні діатомеї з'явились близько 60 млн років тому і досягли розквіту в міоцені (24 млн рр. тому). Синонім – діатомові водорості.
ДІАТОМЕЇ
Рис. 1. Мікроскопічне зображення діатомей, що жили між кристалами однорічного льоду у протоці Макмердо (McMurdo Sound), Антарктида
Рис. 2. Діатоміт (також відомий як кізельгур) під мікроскопом. Складається із суміші центричних (радіально симетричних) і перистих (двостороннє симетричних) діатомей. Масштаб - 6,236 пікселей / мкм, зображення - 1,13 на 0,69 мм