[від гр. diapeiro – пронизую, протикаю] – антиклінальні складки, які характеризуються наявністю значно перем’ятого ядра (т. зв. ядра протикання), складеного більш давніми високопластичними породами (кам’яна сіль, глина та ін.). Д.С. утворюються внаслідок діапіризму, тобто руху (вижимання) пластичних порід із глибин до поверхні. Морфологічно належать до брахіоформ та куполів.
