[від лат. denudare – оголювати] – сукупність процесів знесення, видалення продуктів вивітрювання гірських порід з підвищених до понижених ділянок рельєфу. Д. об’єднує процеси, головною рушійною силою яких виступає сила тяжіння, що проявляється або безпосередньо, або через рух води, льоду, вітру та ін. факторів. Агентами денудації є ерозія, карст, суфозія, екзарація, дефляція, абразія тощо. На темпи і характер Д. значно впливають тектонічні рухи. В умовах тектонічної стабілізації в результаті Д. відбувається поступове вирівнювання земної поверхні – руйнуються гірські системи та формуються денудаційні рівнини (пенеплени). Протилежне - акумуляція.