[від англ. dike – перешкода, стіна із каменю] – плитоподібне субвертикальне або крутопадаюче незгідне інтрузивне тіло, яке обмежене паралельними стінками і має значну протяжність при невеликій потужності. Утворюється в результаті заповнення тріщини в товщі порід магмою (ендогенні Д.). Значно рідше має осадове походження, коли тріщини в породах заповнюються осадовим матеріалом (екзогенні Д.). Також виділяють метаморфічні Д. або метадайки, що сформувалися шляхом метасоматичного заміщення. Потужність Д. може змінюватись від сантиметрів до декількох метрів і більше, довжина – від перших метрів до сотень кілометрів. Найбільша Д. під назвою „Велика Дайка” відома в Родезії (Пд. Африка). Вона простягається майже прямолінійно на 560 км, при потужності від 5 до 12 км. Відслонені на поверхні Д. часто нагадують стіни у зв’язку з тим, що породи, які їх вміщують руйнуються швидше. Зустрічаються Д., як правило, групами. Часто вони утворюють пояси, що простягаються на сотні км, або розходяться в різні боки від штоків.
