[від гр. grapho – пишу * англ. graphite, black lead, plumbago; нім. Graphit; фр. graphite; ісп. grafito] – мінерал класу простих сполук (самородних елементів), поліморфний різновид карбону (вуглецю) шаруватої структури. Формула: С. Зустрічається переважно в породах метаморфічного походження у вигляді листуватих, лускуватих агрегатів. Колір сталево-сірий до чорного. Блиск напівметалічний. Риска сіра. Твердість 1. Густина 2,1–2,3. Жирний на дотик. Анізотропний. Утворюється при високій температурі у магматичних породах, пегматитах і скарнах. Зустрічається у кварцевих жилах гідротермальних поліметалічних родовищ. Широко розповсюджений у метаморфічних породах - кристалічних сланцях, гнейсах, мармурах. Формується також за рахунок піролізу кам'яного вугілля під впливом трапів (напр. Тунгуський басейн). Є акцесорним мінералом метеоритів. Різновиди графіту: лускатий (локалізується у гнейсах, кварцитах, мармурах); щільнокристалічний (складає жили, лінзи, гнізда в гідротермальних та контактових родовищах); прихованокристалічний (утворює пластоподібні тіла). На території України численні родовища графіту пов’язані з метаморфічними породами (гнейси, сланці), які поширені в межах Українського щита. Експлуатується найбільше Завалівське родовище на Побужжі. Використовується для виготовлення вогнетривких тиглів, електродів, мастил, олівців, штучних алмазів.
