[від нім. grau – сірий, vakk – глиниста порода, дослівно „сіра вакка”] – темний (переважно темно-зелений) поліміктовий пісковик, що вміщує значну кількість (75-25%) кутастих уламків гірських порід, серед яких присутні основні ефузивні й туфогенні породи. Термін „Г.” був застосований Лазіусом (1789) при описуванні кварцової брекчії в горах Грацу. Товщі Г. досягають значної потужності і асоціюються з пірокластичними та ефузивними породами. Більшість Г. характеризуються градаційною шаруватістю. Утворюється завдяки руйнуванню основних вивержених порід. Зустрічаються у відкладах усіх геологічних епох, регіструючи катастрофічні етапи розвитку природи Землі. Синонім – сіра вакКа.
