[від лат. granum – зерно] – середній шар земної кори материкового типу. Швидкість проходження через нього сейсмічних хвиль відповідає швидкості пружних коливань, які одержані в лабораторії для зразків граніту, Vp=5,5-6,0 км/с. Складається на 50% з гранітів, на 40% – з гнейсів, а також із інших метаморфічних порід. Враховуючи склад, Г.Ш. часто називають граніто-метаморфічним або граніто-гнейсовим. Потужність Г.Ш. змінюється від 10 до 25 км залежно від загальної потужності кори. На рівнинах вона складає 15-20 км, в гірських країнах – 20-25 км. Від нижнього базальтового шару Г.Ш. відділяється поверхнею (межею) Конрада. Також є складовою земної кори перехідного, субконтинентального типу, яка розповсюджена в межах острівних дуг, де його потужність становить 5-10 км.