[від лат. granum – зерно] – інтрузивна повнокристалічна кисла магматична порода кварц-польовошпатового складу з біотитом, мусковітом, іноді роговою обманкою або піроксеном. Колір світлий (сірий, рожевий, червоний). Співвідношення мінералів: калійовий польовий шпат – 20-35%; кислий плагіоклаз – 25-35%; кварц – 25-40%; темноколірні мінерали – 5-10%. Виділяють наступні різновиди Г.: за структурно-текстурними ознаками – порфіровидний, письмовий, графічний; за вмістом темноколірних мінералів – біотитовий, графітовий, авгітовий, гіперстеновий (чарнокіт), піроксеновий, ортоклазовий та ін.; за особливостями мінерального складу - плагіограніт (світло-сірий з переважанням плагіоклазу) і аляскіт (рожевий з різким переважанням калі-натрового польового шпату та незначною кількістю темноколірних мінералів); за хімічним складом - S-гранітоїди (продукти плавлення осадових порід), I-гранітоїди (продукти плавлення магматичних порід), M-гранітоїди (продукти диференціації мантійних магм), A-гранітоїди (продукти плавлення гранулітів або диференціанти нижньокорових магм). Густина не вивітреного Г. - 2,53-2,72. Пористість - 0,2-4%. Широко розповсюджений в земній корі континентального типу. Типовою формою залягання Г. є батоліти. Рідше складає штоки, дайки, жили. В результаті вивітрювання утворює великі пластові та матрацевидні окремості. Утворюється переважно при застиганні кислої магми в глибинних умовах. Проблема походження Г. остаточно не вирішена. Г. є візитною карткою Землі, адже їх не знайдено на інших планетах. Серед Г. виділяють продукти плавлення первинних субстратів, продукти диференціації базальтових магм та продукти переплавлення нижньокорових гранулітів. Найбільші об’єми Г. утворюються в зонах колізії, де зіштовхуються континентальні плити і відбувається потовщення континентальної кори. В цій зоні формується шар гранітного розплаву на глибинах 10-20 км. Гранітоутворення характерне також для активних континентальних окраїн. З Г. пов’язані родовища Sn, W, Mo, Li, Be, B, Rb, Bi, Ta, Au. Ці елементи концентруються в пізніх порціях гранітного розплаву та постмагматичному флюїді. Тому родовища Г., пов’язані з пегматитами, грейзенами, скарнами, займають істотне місці в геологічній будові території України і переважають серед інтрузивних порід. Найбільші родовища Г. розміщені в межах Українського щита: Малокахнівське (Полтавська обл.), Корницьке (Житомирська обл.), Жежелівське (Вінницька обл.), Капустинське (Кіровоградська обл.), Янцівське (Запорізька обл.). Завдяки високій щільності, твердості, міцності, морозостійкості Г. широко використовується як будівельний матеріал і особливо як декоративне каміння. З нього виготовляють пам’ятники, колони, східці тощо. Ефузивним аналогом Г. є ріоліт (ліпарит).
