[від нім. Graben – рів, канава] – довга і відносно вузька розривна структура земної кори, центральна частина якої, обмежена падаючими назустріч один одному розломами, відносно значно опущена і на поверхні складена більш молодими (порівняно із сусідніми ділянками) породами. Досягає у довжину декількох сотень км при ширині в десятки км. Головна причина утворення грабену – виникнення розтягувальних сил над склепінням піднять або в зоні різноспрямованих горизонтальних зміщень окремих блоків земної кори. Приклади: грабен Байкалу, грабен Червоного моря, грабен долини Рейну.