[від гр. cehyale – голова, podos – нога] – чисельний клас морських хижих молюсків, викопні рештки яких використовуються в якості керівних форм у стратиграфії. Мають двобічно-симетричне тіло, яке складається з тіла і голови, на передньому кінці якої розміщений оточений щупальцями рот. Серед Г.М. виділяють два підкласи: зовнішньочерепашкові і внутрішньочерепашкові. Тіло зовнішньочерепашкових міститься в прямій або спірально закрученій черепашці, розділеній на камери. Перетинки, з’єднуючись із внутрішньою стінкою черепашки, утворюють перетинкову лінію, яка є для цього підкласу Г.М. класифікаційною ознакою. За типами перетинкової лінії розрізняють агоніатити (девон-тріас), гоніатити (карбон-девон), цератити (перм-тріас), амоніти (юра-крейда). В кінці крейдового періоду зовнішньочерепашкові вимерли, за винятком роду Nautilos, який відомий і зараз. Внутрішньочерепашкові поширились у кінці палеозою (пермі) та мезозої (особливо крейді). Типовими представниками були белемніти. У викопному стані зустрічається частина їх внутрішнього скелета – арагонітовий рост сигароподібної форми. Г.М. мають велике стратиграфічне значення для розчленування товщ верхнього палеозою і мезозою. Синонім – цефалоподи.