ГІПС

[від гр. gypsos – крейда, вапно * англ. gypsum; нім. Gips; фр. gypse, trepierre а pla; ісп. yeso] – 1. Мінерал класу сульфатів. Формула: Ca[SO₄]•2H₂O. Утворює суцільні маси, зернисті, пластинчасті та волокнисті агрегати, кристали, друзи, двійники. Колір білий, сірий, безколірний, з домішками має жовті, коричневі, червоні, блакитні відтінки. Риска біла. Блиск скляний, жирний, перламутровий, шовковистий. Прозорий до напівпрозорого. Твердість 1,5-2. Густина 2,32. Спайність цілком досконала. Розчиняється у воді. Різновиди: гіпсовий шпат – напівпрозорі кристали; селеніт – волокнистий Г.; алебастр – дрібнозернистий щільний Г.; Мар’їне скло – пластинчастий, прозорий Г.  2. Осадова гірська порода, складена мінералом гіпсом з домішками (доломіт, ангідрит, целестин, гірроксиди заліза, кальцит та ін.). Утворюється в зонах вивітрювання, в результаті осадження в поверхневих басейнах, при гідратації алебастру, в областях вулканічної діяльності під впливом гідротермальних процесів, а також при метасоматозі (переважно по карбонатам). Використовується в медицині, будівництві, скульптурі тощо.