[від гр hypothesis – передбачення + лат. rotatio – обертальний (по колу) рух] – тектонічна гіпотеза, згідно якої провідна роль у тектогенезі належить обертальним рухам Землі. Одним із їх наслідків є збільшення швидкості обертання в пластичному астеносферному субстраті в екваторіальній зоні. Це зумовлює відносне зміщення брил материкової кори екваторіальної зони на схід. Гравітаційні сили Місяця і Сонця порушують рівномірність обертальних рухів, завдяки чому утворюються тверді припливи в корі і мантії, які уповільнюють обертання Землі. У зв’язку зі зміною швидкості руху і обумовленою цим перебудовою фігури Землі виникають не тільки радіальні напруги, які викликають вертикальні рухи, але й тангенціальні, що породжують горизонтальні переміщення. Також відбуваються об’ємні стиснення і розтягнення земної кори.