[гр hypothesis – передбачення + лат. pulsatio – штовхати] – тектонічна гіпотеза, яка виходить із положення про те, що фази стиснення і розширення об’єму в історії Землі змінюють одна одну, хоча, в цілому, переважає стиснення. Була висунута німецьким вченим А. Ротплетцем (1902), пізніше розвинута і названа пульсаційною американським геологом В. Бухером (1933), вдосконалена російськими геологами М.А. Усовим та В.А. Обручевим (1940). З фазою стиснення вони пов’язували утворення складчастості, а з фазою розширення – формування тріщин і виливів магми основного складу.