[від лат. concepyus думка, уявлення + гр. isos – рівний, stasis – положення] – тектонічна концепція, яка базується на встановленому в XIX ст. явищі ізостазії – зануренні (спливанні) блоків земної кори (літосфери) у речовину підкорового субстрату (астеносферу) до досягнення ізостатичної рівноваги. Різне положення блоків земної кори (літосфери) пов’язане з відмінностями між їх потужністю (товщиною) та щільністю порід. У разі порушення рівноваги між силами ваги та архімедовою виникають ізостатичні вертикальні рухи. Положення даної концепції були використані для створення теорії геосинкліналей і є основою сучасних уявлень про астеносферу як верхньої частини мантії Землі.