[від гр. hydor – вода] – спосіб проходження свердловин, при якому руйнування породи у вибої здійснюється із застосуванням гідравлічних машин ударної дії (гідроударників). З 70-х років XX ст. активно використовується для буріння геологорозвідувальних свердловин глибиною 200-1200 м. Для Г.Б. використовуються коронки діаметром 59-93 мм. Розрізняють Г.Б. обертально-ударне з алмазними і твердосплавними коронками, а також гідроударно-ежекторне.