[від лат. назви Богемського Лісу – Герцинія Сільва] – складчастість кінця палеозою, одна з найактивніших в історії Землі деформацій земної кори. Складкоутворення розпочалося в кінці девону – на початку карбону, досягло максимуму в середині – кінці карбону і закінчилося до середини тріасу. В результаті прояву Г.С. виникли складчасті споруди (герциніди) Кембрійських гір, Судетів, Уралу, Тянь-Шаню, Алтаю, Аппалачів та ін. На території України Г.С. зумовила утворення гірських систем – герцинід на місці сучасних Карпат, Добруджі та Криму. В межах Східноєвропейської платформи утворився авлакоген Дніпровсько-Донецької западини і Донецька складчаста споруда. Лише остання збереглася на поверхні. Герциніди Криму і Карпат на початку мезозою зазнали інтенсивного опускання, були деформовані кімерійською (мезозойською) складчастістю і знаходяться в основі сучасних складчастих споруд. З інтрузивними процесами Г.С. пов’язане утворення родовищ платини, титано-магнетитів, цинку, міді, олова, золота, срібла, урану та ін. в межах Європи, Азії та Австралії. З передовими і міжгірськими прогинами герцинід пов’язані кам’яновугільні басейни: Донецький, Печорський, Кузнецький, Рурський, Південноуельський, Верхньосілезький, Саарсько-Лотарінгський, Аппалачський та ін., а також численні басейни кам’яної і калійних солей.
