[від гр. geo – Земля; лат. chimia – хімія] – геологічна наука, яка вивчає хімічний склад Землі та закони розповсюдження, розподілу та міграції хімічних елементів у земній корі. За визначенням В.І. Вернадського, вона вивчає „історію хімічних елементів планети”. Г. досліджує хімічний склад окремих геосфер планети, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює історію Землі. Як самостійна наука сформувалася завдяки працям В.І. Вернадського, О.Є. Ферсмана, Ф. Кларка, В.М. Гольдшмідта, О.П. Виноградова та ін. До складу Г. входять: регіональна Г., геохімія елементів і процесів, гідрогеохімія, біогеохімія, радіогеохімія, Г. ландшафтів, Г. гіпергенезу, Г. галогенезу, Г. техногенезу та ін. Методологічну основу Г. складають: метод геохімічних констант, метод геохімічного картування і районування, метод радіогеохімічного датування (абсолютної геохронології), методи фізико-хімічного аналізу параґенезів мінералів та ін. В Україні геохімічні дослідження активно проводять Інститут геохімії і фізики мінералів НАН України, Інститут геологічних наук НАН України, Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України, відповідні кафедри геологічних, географічних, екологічних факультетів університетів.