[від гр. geo – Земля, chimia – хімія + гр. epoche – зупинка, визначений час] – за академіком О.Є. Ферсманом (1934), відповідний період геологічної історії Землі, для якого характерні своєрідні процеси і пов’язані з ними накопичення окремих хімічних елементів. До таких належать епохи розвитку лужного магматизму, епохи соленакопичення, епохи формування товщ мідистих пісковиків, вугленакопичення та ін. Особливе значення мають Г.Е., під час яких відбувалося накопичення металів, рудних тіл, родовищ і цілих рудоносних провінцій. Наприклад, в археї – нижньому і середньому протерозої виділяється Г.Е. накопичення заліза у вигляді залізистих кварцитів, що зумовлено збільшенням в атмосфері вільного кисню, активними процесами окиснення заліза і накопиченням його сполук на дні басейнів. В такому розумінні частіше використовується поняття металогенічної епохи.