[від лат. geo – Земля, tektonika – будівництво, будова] – розділ геології, наука про будову Землі у зв’язку з її загальним спрямованим розвитком. Вивчає переважно структури верхніх оболонок Землі (земної кори та верхньої мантії), їх рух та розвиток у часі та просторі. Головною задачею є встановлення послідовності, часу та умов формування геоструктур. Є основою для досліджень в галузі стратиграфії, петрології, гідрогеології та ін. Сучасна Г. включає ряд самостійних розділів: структурну, регіональну, теоретичну, експериментальну, прикладну, а також неотектоніку.