[від гр. geo – Земля, logos – вчення] – 1. Прикладна геологічна дисципліна, що розглядає методи вивчення та зображення загальної геологічної будови місцевості. 2. Процес створення геологічних карт. В комплекс робіт з Г.К. входять: збір польових і камеральних матеріалів, їх обробка та побудова геологічних карт. Зміст та методи Г.К. змінюються залежно від цілей, величини площі та геологічних умов території. В результаті Г.К. створюються різноманітні геологічні карти (власне геологічні, літологічні, те-ктонічні, четвертинних відкладів, геоморфологічні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні, корисних копалин та ін.). Г.К. є фундаментом багатьох напрямків геологічних досліджень, адже воно дозволяє зв’язати природні явища в просторі, виявити їх генетичну і часову залежність. На сучасному етапі Г.К. здійснюється з використанням геоінформаційних технологій. Невід’ємною складовою Г.К. є геологічне знімання. За результатами Г.К. для території України в 1941 р. складено геологічну карту М 1:1000000, у 1947 р. – М 1:5000000, у 1974 р. – М 1:200000, в останні десятиліття XX ст. – карту М 1:50000. Результати Г.К. доступні на сайті: http://geoinf.kiev.ua/wp/kartograma.htm