[від гр. geo – Земля, нім. Kraton – платформа] – періоди в історії геологічного розвитку Землі, під час яких площа суходолу (материків) значно перевищувала площу океану. Приурочені до другої половини тектонічних циклів (циклів Бертрана), коли в результаті активізації земної кори утворюються складчасті системи, формується диференційований рельєф, глибокі западини якого заповнювались водою і звільняли значні площі для суходолу. Чергування геократичних і таласократичних періодів синхронізує з циклами тектонічної активності і спокою та відповідними положеннями сонячної системи під час орбітального руху в межах галактики.