[від лат. gemma – самоцвіт, дорогоцінний камінь, logos – вчення, наука] – наука про самоцвіти (дорогоцінне та виробне каміння), яка вивчає їх фізичні властивості, особливості хімічного складу, декоративно-художні якості та використання в ювелірному та каменерізному виробництві. Г. вивчає геологію родовищ, а також технологію обробки дорогоцінного і виробного каміння. Прикладна задача Г. – визначення мінерального виду дорогоцінного каменя і його походження, а також встановлення відмін між природними дорогоцінними каменями і їх синтетичними аналогами й імітаціями. Г. також розробляє методи облагороджування дорогоцінного і виробного каміння. Вона тісно пов’язана з мінералогією, петрографією і кристалографією. Окрім методів цих наук, Г. широко використовує методи хімії, фізики, геології корисних копалин, біології. В Україні першою працею з Г., імовірно, є трактат Ф. Прокоповича „Про камені і геми” (1705-1709 рр.), в якому описано цілий ряд дорогоцінних, напівдорогоцінних і виробних каменів, зокрема гранат, смарагд, сапфір, аметист, опал, берил та ін. Як окремий науковий напрямок Г. сформувалася в кінці XIX ст. – на початку XX ст. у зв’язку з появою точних методів дослідження мінералів. До основних напрямків Г. належать діагностичний, описовий, естетичний, генетичний, прикладний, експериментальний, регіональний.