[від гр. hals (halos) – сіль] – група (клас) мінералів, солей галоїдоводневих кислот: HF, HCl, HBr, HI. Відповідно виділяють флуориди, хлориди, броміди, йодиди. Всього відомо близько 100 мінералів цього класу. Провідними катіонами Г.П. є літофільні елементи – Na, K, Mg. Для флуоридів на перше місце виходять Ca, Al, Mg. Переважна їх більшість є безводними мінералами. Найбільше розповсюдження мають сполуки Cl і F. Сполуки Br і I, напроти, самостійних сполук майже не утворюють і зустрічаються порівняно рідко. Формами знаходження Г.П. є ізометричні кристали, щітки, щільні маси різного ступеня зернистості, а також кірки, нальоти, вицвіти. Колір переважно білий із сіруватим або жовтуватим відтінком. Для більшості Г.П. характерним є прозорість, скляний блиск, низька до середньої твердість, досконала спайність. Хлориди накопичуються в поверхневих водах і при випаровуванні (в аридних умовах) можуть утворювати великі хемогенні родовища. Флуориди мають переважно магматогенне походження і зустрічаються в пегматитах, грейзенах, гідротермальних жилах. Г.П. можуть утворювати значні поклади промислового значення. Це перш за все галіт, сильвін, флюорит. Часто Г.П. формують комплексні галіт-сильвін-карналітові поклади соляних родовищ. В Україні до таких належать Калуське та Артемівське родовища. Використовується як сировина для харчової промисловості (галіт), для виробництва добрив (сильвін, карналіт, бішофіт), флюсів, оптичних приладів (флюорит) та ін.