[від гр. hals (halos) – сіль, genesis – походження] – 1. За О.Є. Ферсманом (1937), геохімічні процеси утворення соляних осадків з насичених розчинів солеродних басейнів. 2. За Н.М. Страховим (1978), стадія розвитку водойм аридних зон, пов’язана з формуванням осадку, що складається переважно з легкорозчинних солей. 3. У більш широкому розумінні – процеси концентрації водорозчинних солей, обумовлені випаровуванням вод. У залежності від хімічного складу вихідних водних розчинів можливий розвиток Г. хлоридного, сульфатного або содового (карбонатного) типу. Серед континентальних солеродних водойм зустрічаються всі три вказані гідрохімічні типи. Содовий тип відрізняється утворенням осадку гейлюситу, далі соди, мірабіліту та ін. солей Н2CO3. У водоймищах із сульфатним типом Г. спочатку утворюється гіпс, за ним глауберит, мірабіліт. У хлоридному типі водойм після короткочасного садження гіпсу відбувається тривалий процес формування галіту, який іноді закінчується відкладенням калійних солей. Переважна більшість галогенних порід виникла в морських солеродних басейнах: лагунах, затоках, краєвих зонах епіконтинентальних морів, внутрішньоконтинентальних солеродних морях. У них Г. розпочинається садженням гіпсу, продовжується утворенням галіту і закінчується накопиченням калійних солей. Значна частина басейнів минулого мала Г. хлоридного і сульфатного типів. Саме в них накопичились товщі галіту, сильвіну, карналіту та ін. солей.