[фр. gas від гр. chaos – хаос + гр. hydor – вода] – скупчення газогідратів (гідратів вуглеводневих газів) в осадовому шарі земної кори. За місцем знаходження виділяють Г.П. на материках і Г.П. в акваторії Світового океану. На материках Г.П. приурочені до охолоджених зон земної кори. Формуються з покладів вуглеводневих газів при зміні термодинамічних параметрів. Мають значну потужність (700-1500 м). Нижче Г.П. можуть роз-міщуватись нафтові або газові поклади. Перспективним для формування Г.П. на суші є території загальною площею близько 40 млн км2. В акваторії океанів Г.П. формую-ться в межах осадового шару з газів, що генеруються в зоні гідратоутворення, а також з газів, які мігрують в цю зону з нижніх пластів і пластових вод. Г.П. характеризуються порівняно невеликою потужністю (до 100-400 м), але значною поширеністю (близько 320 млн км2). В екваторіальній зоні вони виявлені на глибинах 400-600 м, в арктичних морях – починаючи з глибин 100-250 м. Загальні ресурси газу в Г.П. на материках складають близько 105 трлн м3, в акваторії Світового океану – 2·107 трлн м3. Розробка Г.П. здійснюється через газові свердловини шляхом розкладання газогідратів і переведення їх у вільні гази за допомогою підвищення температури, введення каталізаторів, а також електричними, акустичними, термохімічними та іншими методами впливу на продуктивний пласт.
