[від лат. Vulkanos – Бог вогню у стародавніх римлян, гр. logos – вчення] – наука про вулкани, їх морфологію, діяльність, походження, закономірності розміщення в земній корі та на поверхні. Серед теоретичних задач В. – вирішення питань про джерела вулканічної енергії, еволюції магми, розміщення магматичних вогнищ, роль вулканізму в формуванні земної кори та ін. Практичними задачами В. є розроблення методів прогнозу вивержень, використання вулканічного тепла та продуктів вулканічної діяльності. Перша вулканологічна обсерваторія була відкрита у 1842 р. на схилі вулкана Везувій. У 1911 р. була створена ще одна обсерваторія на вулкані Кілауеа на Гаваях. Пізніше зявились подібні обсерваторії і в інших небезпечних районах - Японії та Індонезії. На Камчатці у 1935 р. було відкрито Камчатську (Ключевську) вулканостанцію, а в 1961 р. - Інститут вулканології у Петропавловську-Камчатському.
