[від лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян] – склувата аморфна ефузивна (вулканічна) порода, переважно силікатного складу, що утворилася при швидкому застиганні лави. Твердість 5-5,5. Густина 2,5-2,6. Злам раковистий, краї уламків гострі. Виділяють декілька різновидів В.С. Під час застигання дуже в’язких кислих ріолітових лав утворюється різновид В.С. обсидіан. Порівняно рідше у вигляді непрозорого В.С. тахіліту застигають бідні на SiO2 базальтові лави. При застиганні лави у воді утворюються В.С. з великим вмістом води – пехштейн. Пористе В.С. – пемза утворюється в умовах швидкої зміни тиску і закипання лави. Різновид В.С. із 3-5% конституційної води називається перліт. З часом структура В.С. стає кристалічною. В давнину В.С. використовувалося для виготовлення зброї та інструментів, зараз – як напівдорогоцінне (обсидіан) та декоративне каміння.
