[від лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян] – сукупність ендогенних процесів та явищ, пов’язаних із переміщенням магми з глибин Землі та виверженням її на поверхню у вигляді лави, пірокластичного матеріалу і вулканічних газів. За механізмом виверження В. поділяється на ефузивний, експлозивний та екструзивний. За місцем прояву – наземний і підводний. В результаті В. утворюються вулканічні гірські породи (базальти, андезити, вулканічні туфи та ін.), а також гідротерми і вулканічні гази. До твердих продуктів вивержень належать пірокластичні утворення: вулканічний пил, вулканічний пісок, вулканічні бомби. До рідких – лава, а також продукт її диференціації – гідротерми. Серед вулканічних газів виділяють фумароли, сольфатари, мофети. В результаті В. на поверхні утворюються вулканічні конуси (див. вулкани), вулканічні куполи, кальдери, лавові потоки, пемзові покриви, гейзери, гарячі джерела та ін. У наш час найбільш інтенсивний В. спостерігається в межах серединно-океанічних хребтів, острівних дуг, рифтових зон, молодих складчастих ланцюгів континентів. З В. пов’язане утворення численних родовищ металічних (золото, срібло, мідь та ін.) і неметалічних (сірка, алуніт, борати та ін.) корисних копалин. Прояви і наслідки В. (вулкани, кальдери, лавові потоки і покриви) виявлені також на Місяці, Марсі, Меркурії, Венері і на супутнику Юпітера Іо. В Україні прояви В. можна спостерігати на Волині (вендський В.), в Криму (юрський В.), на Закарпатті (неогеновий В.).