[від лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян] – різновид (тип) вулканів, у якого виверження відбувається з постійного вивідного каналу (жерла), що має трубкоподібну форму. За рахунок накопичення лав та уламків навколо жерла утворюється конусоподібна гора. Форма В.Ц. залежить від типу виверження. Різновиди: стратовулкан, вулкан щитовий, маар, трубка вибуху.
ВУЛКАН ЦЕНТРАЛЬНИЙ
Рис. 1. Схема вулкану центрального типу (стратовулкану): 1 - неактивний конус; 2 - фумарола; 3 - другорядне вулканічне жерло; 4 - жерло; 5 - кратер; 6 - хмари попелу; 7 - вулканічні бомби; 8 - конус вулкану; 9 - прошарки попелу (туф); 10 - прошарки застиглої лави; 11 - потоки лави; 12 - магматичний осередок