ВУЛКАН

[від лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян] – 1. Вивідний отвір у товщі порід округлої форми або у вигляді тріщини, через який періодично піднімається магма, що вивергається на земну поверхню у вигляді лави, вулканокластичного матеріалу, гарячих газів і пару. 2. Частіше під В. розуміють геологічне утворення (споруду), що виникає над магмовивідними каналами і тріщинами у земній корі переважно у вигляді конусоподібної гори з кратером на вершині, яка сформована продуктами виверження. В. розділяються за механізмом виверження, активністю, формою вивідного каналу (жерла), морфологією тощо. Всього на Землі відомо понад 1340 В., з яких близько 950 діючих. Щорічно в межах планети відбувається близько 50 вивержень. Розташовані В. переважно в тектонічно активних областях, найбільше – на острівних дугах і в гірських системах. В. щорічно виносять на поверхню близько 5-6 км³ вулканогенного матеріалу, 80% якого припадає на підводні виверження. На території України давні мезокайнозойські вулканічні структури знаходяться в межах гірських масивів Карпат і Криму.