Підземні води певного складу та фізико-хімічних властивостей, які дають змогу використовувати їх для лікування або в якості столових напоїв. Класифікаційними ознаками В.П.М. є: загальна мінералізація, іонний склад, газонасиченість, вміст у водах терапевтично активних мікроелементів та органічних сполук, радіоактивність, реакція води (рН), температура, а також використання. За мінералізацією серед В.П.М. без специфічних компонентів та властивостей виділяють: води малої мінералізації (1-5 г/л), середньої мінералізації (5-8 г/л), високої мінералізації (10-35 г/л), розсільні (35-150 г/л) та міцні розсільні (> 150 г/л). За значенням рН В.П.М. розділяють на: 1) сильнокислі (рН < 3,5); 2) кислі (3,5-5,5); 3) слабокислі (5,5-6,8); 4) нейтральні (6,8-7,2); 5) слаболужні (7,2-8,5); 6) лужні ( > 8,5). За температурою В.П.М. поділяють на: 1) холодні (< 200C); 2) теплі (2-370C); 3) гарячі (37-420C); 4) дуже гарячі (> 420C). За газовим складом серед В.П.М. виділяють вуглекислі, сірководневі, азотні, метанові, радонові та ін. Мікроелементи В.П.М. розділяються на 4 групи: 1) з вираженою терапевтичною дією – Fe, Co, I, Br, B; 2) що мають значення в гормональних і ферментивних процесах в організмі – Fe, Cu, Mo, Zn, Mn, Ni, Ba, Cl; 3) токсичні для людини – As, Pl, Se, Hg, V, F; 4) біологічна активність яких ще не встановлена – Ti, Zr, Ir, Cs, Ge та ін. За призначенням В.П.М. розділяють на лікувальні, лікувально-столові та природно-столові. В Україні виявлено більше 300 родовищ В.П.М. різних груп і типів. Їх розповсюдження зумовлене складним поєднанням геолого-структурних, гідродинамічних, геохімічних, геотермічних та ін. умов формування. Найвідомішими В.П.М. є „Моршинська”, „Поляна Квасова”, „Миргородська”, „Свалява”, „Лужанська”.