ВЕРХНЯ МАНТІЯ

[від гр. mantion – широка довга одежа у вигляді плаща] – одна з внутрішніх оболонок Землі, яка обмежена поверхнею Мохоровичича (зверху) і шаром Голіцина (знизу). Глибина залягання – від 5-10 км в океанах до 65-75 км в межах складчастих поясів. Нижня межа В.М. знаходиться на глибинах 670-1000 км. У межах В.М. виділяють твердий субстрат, який разом із земною корою утворює літосферу, пластичну астеносферу і шар Голіцина (іноді виділяється окремо як середня мантія). Склад В.М. вивчений недостатньо. Серед хімічних елементів переважають оксиген (кисень), силіцій (кремній), магній. Серед порід – ультраосновні (перидотити, дуніти); в меншій кількості – основні (еклогіти). Робляться спроби досягти В.М. бурінням свердловин. Кольська надглибока свердловина цього не зробила, зупинившись на відмітці 12262 м. Японські дослідники розпочали здійснення проекту досягнення мантії через океанічне дно. Для цього побудовано спеціалізоване бурове судно під назвою „Тікю”.
Рис. 1. Діаграма глибинної будови Землі за геофізичними даними. Верхня мантія позначена літерами UM