[рос. бурение; англ. drilling, соring, boring; нім. Воhren, Воhrarbeit; фр. forage, sondage; ісп. perforacion] - процес створення бурової свердловини, шпура, дудки, ствола шахти шляхом руйнування порід. Основний спосіб Б. – механічний, рідше використовується гідравлічний, термічний та ін. Залежно від глибини і призначення Б. здійснюється або буровими установками, або буровими верстатами, або бурильними молотками. Під час Б. використовують наступні технічні засоби: бурильні труби, бурову вишку з талевою системою, буровий насос або компресор для подачі бурового розчину і газу, противикидне обладнання, контрольно-вимірювальну апаратуру. Механічні способи Б. поділяються на: обертальне і ударне, ударно-поворотне і обертально-ударне (за методом дії інструмента на вибій), шнекове, шарошкове, алмазне, дробове (за типом породоруйнуючого інструмента), перфораторне, пневмоударне, гідроударне, роторне, турбінне (за типом бурової машини) та ін. Б. активно використовується для пошуків корисних копалин, видобування нафти, газу, води, при інженерно-геологічних дослідженнях. Див. також відео1, відео2.
