Горюча осадова порода рослинного походження із групи каустобіолітів, перехідна форма від торфу до кам’яного вугілля. Колір від світло-бурого до чорного. Має високу гігроскопічність. За складом належить до гуматів. Твердість незначна. Розрізняють м’яке Б.В. (лігніт) із вмістом вуглецю в органічній речовині 63-71% і вологістю 40-60%, а також щільне Б.В. із вмістом вологи 17-40%. За Міжнародною класифікацією Б.В. поділяють на 6 класів за вологістю (< 20%, 20-30%, 40-50%, 50-60%, > 70%) та на п’ять груп за виходом смол напівкоксування. В Україні Б.В. за виходом смол напівкоксування виділяють 4 групи, за теплотою згорання – 4 підгрупи (> 1,5; 31-31,5; 29-31; < 26 MДж/кг). Утворюється шляхом стадійного перетворення рослинних решток. Спочатку у водному середовищі у відновних умовах формується торф. Після перекриття торфу осадками і занурення у товщі порід в умовах підвищеної температури і тиску відбувається зміна компонентного і хімічного складу органіки і утворення Б.В. Найбільші басейни і родовища Б.В. пов’язані з відкладами мезозою і кайнозою (за винятком Підмосковного басейну). Загальні світові запаси, які зосереджені переважно в Росії, США, Україні, ФРН, Польщі, Чехії, Австралії оцінюються в 1,3 трлн т. Світовий видобуток – близько 950 млн т. на рік. В Україні основні запаси Б.В. приурочені до палеогенових відкладів. Територіально поклади зосереджені в Дніпровському буровугільному басейні, на Закарпатті, Передкарпатті, Придністров’ї. В структурі балансових запасів вугілля України Б.В. складає 6,6%. Використовується переважно для спалення на ТЕС, як побутове паливо, а також для брикетування, газифікації, виробництва вуглелужних реагентів та монтан-воску (гірничого воску). Перспективним є зрідження Б.В., а також його комплексна переробка.
