[від гр. basis – основа + лат. erosio – роз’їдання] – поверхня, на рівні якої водний потік (річка, струмок) втрачає свою руйнівну (ерозійну) здатність і нижче якої він вже не може поглибити своє русло. Розрізняють загальний і місцевий Б.Е. За загальний Б.Е. умовно приймається рівень Світового океану. Місцевий Б.Е. відповідає рівню поверхні стоку водотоку, в басейні якого знаходиться конкретна ділянка.