[від лат. basalts – широко розповсюджений] – нижній шар земної кори. Назва пов’язана з тим, що швидкість проходження сейсмічних хвиль через нього відповідає швидкості пружних коливань, отриманих експериментальним шляхом для базальтів (близько 7 км/с). За сучасними уявленнями значення швидкостей: Vp = 6,4—7,4; Vs = 3,7— 4,0 км/с. Потужність 5-10 км під океанами і 15-35 км під континентами. Щільність 2,75-3,0 г/см3. Гіпотетично складається з порід основного складу типу габро, ультраосновних порід (піроксеніти, олівініти), а також високометаморфізованих порід амфіболітової і гранулітової фацій. Згідно сучасних уявлень його також називають грануліто-базитовим шаром. Від розміщеної нижче верхньої мантії відділяється поверхнею (межею) Мохоровичича (Мохо). Межа між Б.Ш. та залягаючим вище в межах материків гранітним шаром (межа Конрада) виражена нечітко.