[від гр. astron – зірка, blema – рана] – земна кільцева структура у вигляді западини округлої форми, яка виникла в геологічному минулому на земній поверхні в результаті удару метеорита або астероїда. Термін запропоновано амер. геологом Р.С. Діцем (1960). А. є структурою похованою (перекритою осадовими відкладами) або значно еродованою. Діаметр кратера переважно в 3-5 разів перевищує його глибину та змінюється від десятків метрів до декількох кілометрів, що залежить від розмірів метеоритів та їх швидкостей. Характерною ознакою є відсутність в кратері уламків метеоритної речовини та наявність своєрідних метаморфізованих порід, які мають ознаки потужного ударного впливу – імпактитів. Серед відомих А. виділяють Арізонську (Беррінжера) у Пн. Америці (діаметр 1200 м). Найбільш великими А. є кратер Бредефорт у ПАР поблизу Йоганнесбурга (250-300 км в діаметрі), басейн Садбері у Канаді (діаметр 200 км), кратер Чіксулуб на Юкатані (170 км), кратер Попігай на півночі Сибіру (100 км). На поверхні Землі зараз виділено близько 110 А.; їх вік змінюється від 2 млрд років до перших млн років. Синоніми: кратер метеоритний, кратер ударний, імпакт.
