[від гр. arhaios – давній + aion – вік, епоха] – стратиграфічний підрозділ, який у Міжнародній стратиграфічній шкалі слідує за гадеєм (катархеєм) і об’єднує найдавніші на Землі гірські породи, верхній віковий рубіж яких датується близько 2,5 млрд рр. тому, нижній – 4,0 млрд рр. тому. В межах А.Е. за Міжнародною стратиграфічною шкалою виділяють еоархей (4,0-3,6 млрд рр. тому), палеоархей (3,6-3,2 млрд рр.), мезоархей (3,2-2,8 млрд рр.) та неоархей (2,8-2,5 млрд рр. тому). Породи А.Е. складають фундамент давніх платформ і виходять на поверхню в межах щитів (в Україні – Українського щита). Для більшості регіонів А.Е. представлена гранітоїдами, гнейсами, кристалічними сланцями, амфіболітами, а також мармурами і кварцитами. З породами А.Е. пов’язані родовища хромітів, мідно-нікелевих руд, золота, срібла, заліза, дорогоцінного каміння та ін.
Рис. 1. Підрозділи архейської еонотеми, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Рис. 1. Підрозділи архейської еонотеми, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
| Еонотема | Ератема |
Вік (початок-кінець)
млрд років
|
| Архей | Неоархей | 2,8 - 2,5 |
| Мезоархей | 3,2 - 2.8 | |
| Палеоархей | 3,6 - 3,2 | |
| Еоархей | 4,0 - 3,6 |