[від якут. алаас – галявина, лука, невелика рівнина серед тайги] – одна із форм термокарстових знижень – котловина, спадистосхилова плоскодонна улоговина розміром від десятків м2 до декількох десятків км2 і глибиною від 1 м до 15 м, іноді до 30 м. Типова форма рельєфу для області розповсюдження багаторічномерзлих гірських порід. Днища аласів зайняті або озерами, або болотами, або луками. Утворюється під впливом переважно процесів танення підземного льоду, термокарсту, усадки ґрунтів і гірських порід, суфозії, що активізуються при потеплінні клімату. Аласи широко розповсюджені на рівнинах Цн. Якутії, Тюменської області РФ, Аляски, Канади. Використовуються як сільськогосподарські угіддя.
