[від лат. actualis – дійсний, сучасний] – 1. У широкому розумінні – порівняльно-історичний метод (принцип) пізнання минулого через вивчення сучасних природних закономірностей, але з усвідомленням того, що в минулому внутрішньоземні й поверхневі умови в деякій мірі відрізнялися від сучасних. 2. У геології – метод наукового пізнання геологічної історії Землі шляхом реконструкції процесів минулого за рахунок використання закономірностей, виявлених при вивченні сучасних геологічних процесів. Є удосконаленою формою уніформізму. Використовується з урахуванням розвитку Землі та зміни геологічної обстановки. Дає надійні результати для відтворення подій фанерозою і особливо кайнозою. Найбільш ефективний в літології, вулканології, тектоніці. Основи А. закладені відомим шотландським геологом Дж. Геттоном (Хаттон, англ. James Hutton). Остаточно обґрунтований видатним шотландським геологом Ч. Лайєлем у роботі „Принципи геології” (XIX ст.).