ЦИКЛ БЕРТРАНА

[від гр. kyklos – коло, лат. cycle – колесо + від прізвища відомого фр. геолога Марселя Бертрана] – малий оболонковий мегацикл розвитку Землі, який за часом відповідає геологічній ері. Зумовлений обертальними рухами Сонячної системи навколо центра галактики. Всього виділено 22 цикли Бертрана або ери. Їх тривалість відповідає галактичним рокам і змінюється від 225-246 млн рр. на початку еону (циклу Хаїна-Вілсона) до 159-187 млн рр. у кінці еону. Таку закономірність пов’язують з потужними вибухами в ядрі Галактики на початку кожного з семи еонів. У фанерозойській історії Землі цикли Бертарна проявляються у вигляді тектонічних циклів: каледонського, герцинського, альпійського. Початок кожного циклу Бертрана характеризується значною швидкістю седиментації переважно уламкових відкладів, яка пізніше змінюється біогенним осадконакопиченням. Завершуються цикл Бертрана утворенням складчастих споруд, ускладнених насувами і шар’яжами, впровадженням інтрузій, нерідко – регіональним метаморфізмом, і, під кінець, орогенезом і наступною денудацією гірських споруд.