КРЕЙДОВА СИСТЕМА

[від широкого розповсюдження відкладів крейди] – верхня (третя знизу) система мезозойської ератеми; що об’єднує відклади, утворені впродовж крейдового періоду. Згідно Міжнародної хроностратиграфічної шкали розділяється на два відділи (нижній і верхній). Нижній складається з 6 ярусів: беріаського, валанжинського, готерівського, баремського, аптського, альбського; верхній – з 7 ярусів: сеноманського, туронського, коньякського, сантонського, кампанського і маастрихтського. В ранній крейді в обмежених морських акваторіях переважали безкарбонатні осадки. На дні западин Тихоокеанського та Середземноморського геосинклінальних поясів також накопичувалися продукти підводних вулканічних виливів. У межах платформ суші формуються континентальні, подекуди вугленосні товщі; мали місце наземні вулканічні трапові виливи (басейн р. Парана в Пд. Америці). З кінця ранньої крейди завдяки грандіозній морській трансгресії почали домінувати органогенні карбонатні осадки, накопичуються біогенні вапнисті мули, формуються потужні товщі писальної крейди. У геосинклінальних акваторіях утворюються ритмічні флішеві товщі. Пізньокрейдова тектонічна активізація супроводжувалася потужним магматизмом з утворенням гранітоїдних батолітів у тихоокеанській та азіатській частинах Середземноморського геосинклінального поясу. В Україні породи К.С. залягають переважно на значній глибині під кайнозойськими товщами. Відслонення їх на поверхні відомі в межах Донецької складчастої споруди, пн.-сх. схилу Дніпровсько-Донецької западини, Львівської крейдової западини, Гірського Криму та Карпат. Нижньокрейдові відклади розповсюджені на обмеженій території: у Дніпровсько-Донецькій западині (піщано-глинисті), Причорноморській западині (континентальні глини, каоліни, кременисті породи, морські пісковики та глини), Карпатській геосинкліналі (карбонатні й теригенні вапняки, аргіліти, алевроліти, пісковики, конгломерати, а також фліш), Кримській геосинкліналі (глибоководні глини, мергелі, вапняки, уламкові вапняки, пісковики, туфи). Верхньокрейдові відклади в усіх регіонах представлені морськими фаціями – крейдою, вапняками, мергелями, алевритами, пісковиками, пісками. Найбільша їх по-тужність становить 500 м у Причорноморській западині та понад 3000 м – в Карпатах. З відкладами К.С. пов’язані родовища нафти (Передкарпаття), газу (Причорномор’я), будівельних матеріалів (карбонатні та кременисті породи Криму, Донбасу та ін.), а також найважливіші горизонти питних вод Дніпровсько-Донецького та Волино-Подільського артезіанських басейнів.

Таблиця 1: Підрозділи крейдової системи, згідно ICR (Міжнародної стратиграфічної комісії)

Система Відділ Ярус Вік
  Крейдова   Верхній   Маастрихт  72,1—66,0
  Кампан  83,6—72,1
  Сантон  86,3—83,6
  Коньяк  89,8—86,3
  Турон  93,9—89,8
  Сеноман  100,5—93,9
  Нижній   Альб  113,0—100,5
  Апт  125,0—113,0
  Барем  129,4—125,0
  Готерів  132,9—129,4
  Валанжин  139,8—132,9
  Беріас  145,0—139,8